Розвиток дрібної моторики в дітей із мовленнєвими порушеннями за допомогою природного матеріалу
Про особливу роль дрібної та загальної моторики в мовленнєвому та інтелектуальному розвитку дітей знають усі. Від народження маляти батьки, а потім педагоги, приділяють значну увагу тренуванню пальчиків дитини.
Головний орієнтир сучасної освіти — дитиноцетризм, відповідно першочергові завдання педагога — плекання дитячої особистості, забезпечення її повноцінного розвитку та реалізації потенціалу, сприяння пізнанню малюком його внутрішнього «я» та довкілля.
Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах. Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше дитина рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та інтенсивніший її розвиток.
Науково доведено, що від розвитку дрібної моторики прямо пропорційно залежать розвиток інтелекту, мовлення, уваги, уяви, пам'яті, зорових аналізаторів. Навички дрібної моторики допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати, класифікувати навколишні предмети й відповідно краще розуміти світ, у якому вона живе.
У дитинстві, коли активно формуються мовленнєві зони, надзвичайно важливий вплив на їхній подальший розвиток мають імпульси, що надходять від пальців рук до кори головного мозку та стимулюють мовленнєву й розумову діяльність. Ще більше прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, що сприяє покращенню вимови звуків, побудові логічно правильних, семантично зв'язних висловлювань.
Саме тому тренування пальців рук, розвиток дрібної моторики — необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно набуває особливого корекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність дитини впродовж дня, привернути увагу, розвеселити, забезпечити психологічний комфорт.
Масаж кисті руки шишкою
Шишка швидко пробігає,
Ручки наші розминає. .
(Затиснути шишку між долонями, перекочувати її вперед-назад. Повторювати 7-10 разів.)
Вправна шишечка моя —
Здоровішим буду я.
(Покласти шишку на долоню, промовляти слова.)
Метелики прилетіли
І на щічки нам сіли.
(Шишечкою почергово торкатися до правої та лівої щічки, повторювати 7-10 разів.)
Крильцями полоскотали —
Діти враз веселі стали.
(Пальчиками помасажувати щічки.)
Масаж кисті руки горіхом
Веселенький біг струмочок,
(Колові рухи горіхом по долоні правої руки.)
Повернув на горбочок,
(Покласти руку на тверду поверхню, перекочувати вверх від зап'ястя до середнього пальчика.)
Стрімко вниз він покотився
(Перекочувати вниз від середнього пальця до зап'ястя.)
І в долоньці опинився.
(Так само помасажувати ліву ручку. Повторювати 5 разів.)
Комплекс вправ пальчикової гімнастики з каштанами
1. «Позбираємо каштани»
Беремо каштани трьома пальчиками: великим, указівним, середнім.
2. «Катаємо колобка»
Колові рухи по долонях.
3. «Натягнемо рукавички»
Тримаючи каштан пальчиками однієї руки, гладимо другу руку з обох боків.
4. «Тук-тук»
Постукуємо каштанчиком по кожному пальчику з внутрішнього боку.
5. «Не впусти»
Піднімаємо каштани з підлоги, тримаючи їх між пальцями.
6. «Притисни»
Притискаємо каштани до кожної долоньки пальчиками.
7. «Вісімка»
Прокручуємо два каштани в одній долоні.
Масаж кисті руки шишкою
Дощові краплинки
Торкнулися руки,
їх зовсім не бояться
Всі наші малюки. (Погладжування: на рахунок один — рух шишкою по зовнішній поверхні лівої руки від пальців до ліктя; два — по внутрішній поверхні; три — по зовнішній поверхні; чотири — по внутрішній поверхні.
Дощик крапає частіше,
По руці він б'є сильніше.
Хай водичка ллється, ллється —
З неї сила додається. (Постукування у такій самій послідовності. Погладжуватія. Загалом 12 рухів.)
Три умови формування правильної звуковимови у дітей
Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.
Мовленнєвий (фонематичний) слух
Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.
Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.
У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.
Більше про фонематичні процеси читайте тут.
Мовленнєве дихання
Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.
При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].
Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.
Більше про мовленнєве дихання читайте тут.
Артикуляція
Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.
Більше про артикуляцію читайте тут.
Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.
Види порушень звуковимови
Порушена вимова звуків у дітей до 4-5 років вважається нормою і називається фізіологічним або віковим формуванням звуковимови. Дитина 5-6-річного віку згідно норм повинна оволодіти правильною та чіткою вимовою всіх звуків рідної мови (дана вікова межа може дещо змінюватись залежно від умов розвитку мовлення дитини).
Існує декілька видів порушень вимови звуків у дітей.
Відсутність звука
Під час вимови слів дитина може пропускати певний звук. В такому випадку при багаторазовому повторі слова чується неточний голосний звук, інколи йотований (морозиво – мо-и-озиво, чи мо-йо-зиво), або ж звук пропускається повністю (мо-о-зиво). Під час вимови свистячих і шиплячих звуків такий голосний замінник супроводжується певним придихом та шумом. Дитина може пропускати звук як на початку слова, так і в середині та в кінці слова.
Заміна звука
У мовленні дитина замість одного звука вимовляє чіткий та правильний інший звук. Наприклад, замість [р] промовляє звук [л] (море - моле).
Існують заміни звуків, різних за участю голосу – оглушення звуку (зуби - суби), а також заміни звуків, різних за твердістю та м’якістю – пом’якшення звуку (тато - тятьо).
Про постановку твердих приголосних звуків при їх пом’якшенні читайте тут.
Про постановку дзвінких приголосних звуків при їх оглушенні читайте тут.
Викривлення звука
У даному випадку замість правильного звуку дитина вимовляє такий, якого немає у фонетичній системі рідної мови. Наприклад, звук [ш] може вимовляти як неточний (спотворений, міжзубний) звук [с], або дитина вимовляє горловий звук [р].
Увага! Якщо відсутність та заміну звуків можна віднести до вікових порушень звуковимови (до 5-6-річного віку дитина може самостійно оволодіти правильною звуковимовою), то викривлення звуків не проходить з віком, і тому небхідно якомога раніше отримати консультацію логопеда.
Якщо Вашій дитині 5, або навіть 6 років, а у неї зберігаються неточності у звуковимові, не зволікайте! Не варто сподіватись, що дитина "виговориться" чи "переросте"... Консультація логопеда допоможе вчасно виявити мовленнєві порушення та успішно їх подолати!
Вправи для перевірки вимови звуків
· Дитина повинна повторити слідом за дорослим певний звук в ізольованій позиції (тобто окремо, наприклад, протягнути звук [с]).
· Наступний крок – дитина повторює за дорослим слова, в яких вказаний звук знаходиться в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці слова). Мовленнєвий матеріал (перелік слів) для обстеження вимови різних звуків можна переглянути у розділі «Автоматизація звуків».
· Якщо дитина неточно вимовляє ізольований звук, необхідно спочатку поставити їй цей звук, а лише потім закріпити його вимову у мовленні. Якщо ж дитина ізольовано вимовляє звук правильно, а в словах – дефектно, необхідно цей звук автоматизувати. Про правила та послідовність автоматизації звуків читайте тут.
· Якщо дитина раніше вимовляла звук дефектно, окрім автоматизації, звук необхідно ще й диференціювати.
Складання речень за допомогою моделювання
Використовуючи опорні картинки, дошкільники вправляються в уміння складати речення за схемою. У дітей формуються знання про речення як одиницю мовлення, про те, що слова у реченні вимовляються послідовно одне за одним.
Вивчення з дошкільниками віршів за допомогою мнемотехніки
Оскільки у дітей дошкільного віку пам’ять має мимовільний характер, тобто краще запам’ятовуються предмети, події, явища, близькі до життєвого досвіду дитини, з якими вона активно вступає у взаємодію, доцільно у цьому віці починати використовувати мнемотехніку. Мнемотехніка — це система різних прийомів, які полегшують запам’ятовування і збільшують обсяг пам’яті шляхом утворення додаткових зорових асоціацій. Мнемотехніка допомагає розвивати зорову і слухову пам’ять; асоціативне мислення; зорову і слухову увагу; уяву; зв’язне мовлення; словниковий запас. Як і будь-яка робота, мнемотехніка будується від простого до складного. Необхідно розпочинати роботу з найпростіших мнемоквадратів, послідовно переходити до мнемодоріжок, а пізніше - до мнемотаблиць.
Вправи з логоритміки -
поєднуємо мовлення з рухами та музикою
«ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ»
Що означає поняття «інтерактивне навчання»? Слово «інтерактивне» складається з двох частин: «інтер» та «активне». Перша частина слова - «інтер» - походить від латинського слова іntеr, що в латині означає : взаємно, вкупі, спільно, між. Друга частина слова - «активне», також походить з латинської - від слова асtiv. Воно означає : рухливе, діяльне, жваве, енергійне.
Таким чином, «інтерактивне навчання» - це технології навчання, які дають можливість та сприяють вихованцям спільно, взаємно, вкупі, жваво,енергійно та рухливо займатись під час навчального процесу.
На занятті дитині надається роль не стільки слухача, а більшою мірою роль активного співучасника навчального процесу. Під час інтерактивного навчання відбувається взаємодія педагога з вихованцями, або взаємодія між самими вихованцями. Це може відбуватись у парах, у малих групах.
Тобто, суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх учасників. Розвиток мови - це не лише збагачення словника, формування звукової, граматичної культури та удосконалення зв'язного мовлення. Насамперед , це розвиток вміння спілкуватись. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні поставив перед педагогами основне завдання - виховати особистість, яка успішно діє в різних життєвих ситуаціях. А здатність швидко адаптуватись до нових соціальних умов безпосередньо залежить від комунікативних умінь та навичок, достатній рівень яких дає дитині змогу самореалізуватись і адекватно діяти у соціальному оточенні. Щоб навчити дитину оперувати своїми мовними знаннями, виховати ініціативну особистість з високим рівнем мовленнєвої творчості, треба використовувати у роботі різні методи та прийоми мовленнєвого розвитку:
Ø лексичні та мовленнєві вправи;
Ø мовленнєві лексичні задачі.
Поміж інших методів розвитку мовлення доцільно відокремити пальчикові ігри та вправи, тому що мовленнєвий розвиток тісно пов'язаний з розвитком дрібної моторики м'язів пальців рук (бо руховий та мовленнєвий центри в корі головного мозку знаходяться поруч та впливають один на одного). Під час виконання пальчикових вправ дитина насолоджується рухом і можливістю вслухатися в мелодію тексту.
Артикуляційна гімнастика в домашніх умовах
Слухняний язичок
Серед дітей дошкільного віку найпоширенішою вадою мовленнєвого розвитку є дислалія. Дислалією називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Основними причинами виникнення дислалії є:
- порушення у будові артикуляційного апарату (неправильний прикус,порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів);
- наслідування (діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних);
- недоліки слухового сприймання звуків (це порушення не пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю);
- негативні біологічні та соціальні чинники ( до них належать: патологія вагітності матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність).
Формування правильної звуковимови вимагає великої, клопіткої, системної роботи, неабияких зусиль дитини та уваги й терпіння зі сторони дорослих. Щоб навчилася дитина правильно вимовляти звуки, їй потрібно навчитися здійснювати складні артикуляційні дії, спостерігати за роботою артикуляційного апарату, зосереджувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне та відмінне в положенні органів мовлення та свідомо керувати рухами активних органів, контролювати їхню роботу.
Вироблення точних, повноцінних рухів і дій, відпрацювання їх, об’єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – усе це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Успіх роботи багато в чому залежить від застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються, часом втрачають інтерес до занять. Щоб цікаво було дітям займатись, потрібно використовувати різні способи подачі навчального матеріалу, і одним із них є ейдетика. Саме ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини: дозволяє побачити,почути,відчути. У дітей розвивається логічне й асоціативне мислення, уява, творчі здібності.
Ознайомимося з деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в домашніх умовах під час виконання артикуляційної гімнастики.
Успішне навчання та розвиток дітей, безперечно, потребує поєднання занять із грою,використання художнього слова, цікавого ілюстративного матеріалу. Дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, а тому легше і швидше долає труднощі, набуває необхідних навичок і знань. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають упевненості у своїх силах, а спеціально дібрані римовані рядки до кожної вправи виховують у дитини увагу до звукового ладу мови, сприяють розвитку мовленнєвого слуху.
У логопедичній практиці, як відомо, прийнято користуватися певними умовними назвами окремих вправ «Жабки», «Хоботок», тощо, рекомендується використовувати також знайомі дітям картинки-символи із зображенням конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положеннями органів артикуляційного апарату. Символи-картинки з відображенням певних артикуляційних вправ слугують зоровою опорою.
Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах?
1. Передусім пам’ятайте, що саме вчитель-логопед правильно підбере артикуляційні вправи, які потрібні вашій дитині.
2. Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.
3. Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі, обов’язково перед дзеркалом.
4. Кожне заняття для дитини має бути цікавим. На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи, головне,щоб вона була виконана правильно, якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.
5. Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату, дзеркало можна прибрати.
6. Для дітей потрібна зорова опора, тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.
7. Позитивно налаштуйте дитину на роботу, наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку, зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ. Наприклад:
1. Артикуляційна вправа «Жабки»
Жабка їсти захотіла,
Враз взялась вона за діло –
Наловила аж сім мух,
Тому й рада: рот - до вух!
Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд.
2. Артикуляційна вправа «Хоботок»
В зоопарку ми були, там великі є слони.
А маленький Раві привітався з нами.
Хобот свій він витягав, «Всім привіт!»- немов казав.
Щоб йому відповісти, Хоботок зроби і ти.
Краще губи витягай, Раві швидше привітай.
Витягнути губи сильно вперед,напружити, як при вимовлянні звука У.
3. Артикуляційна вправа «Лопаточка»
Широким я язик зроблю, на нижню губу покладу.
Гарна вийшла і пласка моя лопатка з язика.
Жаль, така лопатка не скопає грядки.
Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.
4. Артикуляційна вправа «Чашечка»
Чашку чарівну я можу зробити,
З глини її не потрібно ліпити.
Вгору широкий язик підіймаю,
Старанно в нього краї загинаю.
Соком наповню її чи водою –
Чашка чарівна завжди зі мною.